Текст державного гімну Norway

Ja, vi elsker dette landet,

Так, ми любимо цю країну,

som det stiger frem,

як вона постає,

furet, værbitt over vannet,

зморшкувату, обвітрену над водою,

med de tusen hjem.

з тисячею домів.

Elsker, elsker det og tenker

Любимо, любимо й думаємо

på vår far og mor

про нашого батька й матір

og den saganatt som senker

і про ту сагову ніч, що спускає

drømmer på vår jord.

сни на нашу землю.

og den saganatt som senker

і про ту сагову ніч, що спускає

senker drømmer på vår jord.

спускає сни на нашу землю.

Dette landet Harald berget

Цю країну врятував Гаральд

med sin kjemperad,

своїм рядом велетів,

dette landet Håkon verget

цю країну боронив Гокон

medens Øyvind kvad;

поки Ойвінд співав;

Olav på det landet malte

Олав на тій землі намалював

korset med sitt blod,

хрест своєю кров’ю,

fra dets høye Sverre talte

з його висоти Сверре говорив

Roma midt imot.

проти самого Рима.

fra dets høye Sverre talte

з його висоти Сверре говорив

talte Roma midt imot.

говорив проти самого Рима.

Bønder sine økser brynte

Селяни гострили свої сокири

hvor en hær dro frem,

там, де рушало військо,

Tordenskiold langs kysten lynte,

Торденшольд блискав уздовж узбережжя,

så det lystes hjem.

щоб дім освітився.

Kvinner selv stod opp og strede

Самі жінки підвелися й билися

som de vare menn;

наче вони були чоловіками;

andre kunne bare grede,

інші могли лише плакати,

men det kom igjen!

та воно повернулося!

andre kunne bare grede,

інші могли лише плакати,

men det kom det kom igjen!

та воно повернулося, повернулося!

Visstnok var vi ikke mange,

Авжеж, нас було небагато,

men vi strakk dog til,

та все ж нам вистачало,

da vi prøvdes noen gange,

коли нас випробовували кілька разів,

og det stod på spill;

і все було поставлено на карту;

ti vi heller landet brente

бо ми радше спалили б країну,

enn det kom til fall;

ніж допустили б її падіння;

husker bare hva som hendte

пам’ятайте лише, що сталося

ned på Fredrikshald!

унизу в Фредріксхалді!

husker bare hva som hendte

пам’ятайте лише, що сталося

hendte ned på Fredrikshald!

що сталося унизу в Фредріксхалді!

Hårde tider har vi døyet,

Тяжкі часи ми витерпіли,

ble til sist forstøtt;

зрештою відкинуті;

men i verste nød blåøyet

та в найгіршій скруті, блакитноока

frihet ble oss født.

свобода народилася для нас.

Det gav faderkraft å bære

Вона дала батьківську силу нести

hungersnød og krig,

голод і війну,

det gav døden selv sin ære –

вона дала самій смерті її честь –

og det gav forlik.

і вона дала примирення.

det gav døden selv sin ære –

вона дала самій смерті її честь –

og det gav det gav forlik.

і вона дала вона дала примирення.

Fienden sitt våpen kastet,

Ворог кинув свою зброю,

opp visiret for,

підняв забрало,

vi med undren mot ham hastet,

ми з подивом кинулися до нього,

ti han var vår bror.

бо він був нашим братом.

Drevne frem på stand av skammen

Погнані вперед соромом

gikk vi søderpå;

ми пішли на південь;

nu vi står tre brødre sammen,

тепер ми стоїмо троє братів разом,

og skal sådan stå!

і так і стоятимемо!

nu vi står tre brødre sammen,

тепер ми стоїмо троє братів разом,

sammen og skal sådan stå!

разом і так і стоятимемо!

Norske mann i hus og hytte,

Норвезький чоловіче в домі й хаті,

takk din store Gud!

дякуй своєму великому Богу!

Landet ville han beskytte,

Країну Він хотів захистити,

skjønt det mørkt så ut.

хоча все здавалося темним.

Alt hva fedrene har kjempet,

Усе, за що боролися батьки,

mødrene har grett,

і за чим плакали матері,

har den Herre stille lempet

Господь тихо влаштував так,

så vi vant vår rett.

щоб ми здобули своє право.

har den Herre stille lempet

Господь тихо влаштував так,

så vi vant vi vant vår rett.

щоб ми здобули щоб ми здобули своє право.

Ja, vi elsker dette landet,

Так, ми любимо цю країну,

som det stiger frem,

як вона постає,

furet, værbitt over vannet,

зморшкувату, обвітрену над водою,

med de tusen hjem.

з тисячею домів.

Og som fedres kamp har hevet

І як боротьба батьків піднесла її

det av nød til seir,

від нужди до перемоги,

også vi, når det blir krevet,

так і ми, коли цього вимагають,

for dets fred slår leir.

за її мир стаємо табором.

også vi, når det blir krevet,

так і ми, коли цього вимагають,

for dets fred dets fred slår leir.

за її мир, за її мир стаємо табором.