Караоке гімну Hungary

Isten, áldd meg a magyart

О Господи, благослови народ Угорщини

Jó kedvvel, bőséggel,

Твоєю ласкою і щедрістю

Nyújts feléje védő kart,

Простягни до нього Твою руку охорони

Ha küzd ellenséggel;

Під час боротьби з його ворогами

Bal sors akit régen tép,

Довго терзаний лихою долею

Hozz rá víg esztendőt,

Принеси йому час полегшення

Megbűnhődte már e nép

Цей народ страждав за всі гріхи

A múltat s jövendőt!

Минулого і майбутнього!

Őseinket felhozád

Ти підняв наших предків

Kárpát szent bércére,

Понад святі вершини Карпат

Általad nyert szép hazát

Тобою здобуто прекрасну батьківщину

Bendegúznak vére.

Для синів Бендеґуза

S merre zúgnak habjai

І де б не текли річки

Tiszának, Dunának,

Тиси й Дунаю

Árpád hős magzatjai

Нащадки нашого героя Арпада

Felvirágozának.

Пустять коріння й розквітнуть.

Értünk Kunság mezein

Для нас на рівнинах Куншини

Ért kalászt lengettél,

Ти дозрів пшеницю

Tokaj szőlővesszein

У виноградниках Токаю

Nektárt csepegtettél.

Ти крапав солодкий нектар

Zászlónk gyakran plántálád

Наш прапор Ти часто встановлював

Vad török sáncára,

На диких турецьких валів

S nyögte Mátyás bús hadát

А під гробовим військом Матьяша стогнав

Bécsnek büszke vára.

Віденський “гордий форт”.

Hajh, de bűneink miatt

Ой, але за наші гріхи

Gyúlt harag kebledben,

Гнів зібрався в Твоїх грудях

S elsújtád villámidat

І Ти вдарив Своєю блискавкою

Dörgő fellegedben,

Із Твоїх громових хмар

Most rabló mongol nyilát

Тепер стріли грабіжницьких монголів

Zúgattad felettünk,

Накрили нас

Majd töröktől rabigát

Потім турецьке ярмо рабства

Vállainkra vettünk.

Ми взяли на свої плечі.

Hányszor zengett ajkain

Як часто з уст

Ozman vad népének

Варварського народу Османа

Vert hadunk csonthalmain

Над тілами нашого розбитого війська

Győzedelmi ének!

Лунала пісня перемоги!

Hányszor támadt tenfiad

Як часто Твій власний син нападав

Szép hazám, kebledre,

На мою батьківщину, на Твої груди,

S lettél magzatod miatt

І Ти став через власних синів

Magzatod hamvvedre!

Поховальною урною для власних синів!

Bújt az üldözött, s felé

Утікач сховався, і до нього

Kard nyúlt barlangjában,

Меч простягнувся в його печеру

Szerte nézett s nem lelé

Дивлячись усюди, він не міг знайти

Honját e hazában,

Свого дому на батьківщині

Bércre hág és völgybe száll,

Піднімається на гору, спускається в долину

Bú s kétség mellette,

Смуток і розпач — його супутники

Vérözön lábainál,

Море крові під його ногами

S lángtenger fölette.

Океан полум’я над ним.

Vár állott, most kőhalom,

Стояв замок, тепер — купа каміння

Kedv s öröm röpkedtek,

Щастя й радість тріпотіли,

Halálhörgés, siralom

Стогони смерті, плач

Zajlik már helyettek.

Тепер лунають замість них.

S ah, szabadság nem virul

І, о! Свобода не квітне

A holtnak véréből,

З крові мертвих,

Kínzó rabság könnye hull

Сльози каторжного рабства падають

Árvánk hő szeméből!

Із холодних очей сиріт!

Szánd meg Isten a magyart

Визволи, о Господи, угорців

Kit vészek hányának,

Яких кидають хвилі небезпеки

Nyújts feléje védő kart

Простягни до них Твою руку охорони

Tengerén kínjának.

На морі їхнього лиха

Bal sors akit régen tép,

Довго терзаний лихою долею

Hozz rá víg esztendőt,

Принеси їм час полегшення

Megbűnhődte már e nép

Ті, хто страждав за всі гріхи

A múltat s jövendőt!

Минулого і майбутнього!